У ДРС розглянули додатково надані Міністерством фінансів України аргументи та погодили проекти наказів щодо РРО

Щодо результатів розгляду додатково наданих Міністерством фінансів України аргументів до проектів наказів Міністерства фінансів України «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 14 червня 2016 року № 547» та «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року № 13» (далі – проекти наказів).

Під час розгляду до уваги Державної регуляторної служби України були взяті наступні обставини:

• за характером змін, які пропонується внести проектами наказів до чинних підзаконних нормативно-правових актів Мінфіну, редакції не суперечать вимогам, встановленим для суб’єктів господарювання нормами Закону України від 20.09.2019 № 128-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;

• законодавчі підстави щодо запровадження обов’язкового застосування реєстраторів розрахункових операцій для платників єдиного податку другої – четвертої груп (фізичних осіб – підприємців) виникли за результатом прийняття Закону України від 20.09.2019 № 129-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі і послуг» (далі – Закон № 129);

• вимоги щодо фіскалізації платників єдиного податку другої – четвертої груп (фізичних осіб – підприємців), передбаченої Законом № 129, набирають чинності з 1 січня 2021 року;

• проектами наказів врегульовуються питання виключно щодо надання альтернативи для суб’єктів господарювання при виборі способу застосування поряд із класичними РРО, інших технологічних та/або програмних рішень (програмні РРО).

Зволікання із затвердження підзаконних нормативно-правових актів призведе до ситуації, за якої суб’єкти господарювання матимуть виключно один унормований спосіб застосування реєстраторів розрахункових операцій на рівні класичного, застарілого типу РРО.

Зазначений спосіб є, якнайменше, втричі дорожчим у порівнянні з альтернативним, адже за даними Мінфіну прогнозовані витрати на одного суб’єкта господарювання, за результатом аналізу додатково наданих розрахунків, становитимуть 11 396,06 грн / 4 013,24 грн, а за даними від Всеукраїнської громадської організації «Союз захисту підприємництва» 19 434 грн/7 698 грн, що в обох варіантах має цілком співставну кратність – у 3 рази, та підтверджує правильність проведених розробником розрахунків.

Виходячи з цих обставин, Державна регуляторна служба України прийняла рішення про погодження проектів наказів Міністерства фінансів України «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 14 червня 2016 року № 547» та «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року № 13».